Зустріч вчителів із батьками
Наближається до завершення перший навчальний семестр учбового року. Протягом поточного тижня класні керівники нашої школи проводять заняття університету психолого-педагогічних знань для батьків всіх І-ХІ класів. Педагоги аналізують результати навчально - виховної роботи учнів у І семестрі, розповідають про порядок відпрацювання навчального матеріалу через подовжені канікули, нагадують про роботу нової пропускної системи в школі та правила безпеки під час зимових канікул.
Але головною темою зустрічі з батьками стала актуальна на сьогодні тема – «Дитина і насильство». «Без сім'ї немає щастя на землі» — говорять на Україні. Сім'я для дитини має бути взірцем людяності, доброти, любові. Має бути? А чи є вона такою? А як же розглядати ці жахливі історії, пов'язані з дітьми? Немає виправдання їх бездушності, цинізму, агресивності, фантастичній жорстокості.
Відзеркалене в реальних фактах життя ще раз змушує задуматися: як живемо? Як ставимося один до одного? Близькі, дорогі люди, що змушує їх бути такими жорстокими? Чому любов, доброту, терпіння пускають під укіс, і навіть до дітей при цьому немає пощади — над ними знущаються, їх б'ють, вони виростають душевно пораненими, понівеченими... У дітей зникає відчуття захищеності, вони губляться в цьому світі.
Проблема сімейного насильства на сьогоднішній день є дуже гострою. Вчителі нагадали, що ж усе-таки слід розуміти під поняттям «насильство батьків»? Відповідно до ст.1 Закону України «Про попередження насильства в сім′ї», насильством в сім′ї визначаються будь – які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім′ї по відношенню до іншого члена сім′ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім′ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров′ю.
Педагоги нагадали основні положення Конвенція ООН «Про права дитини», яка захищає дитину від жорстокої поведінки.
Насильство в жестах чи словах, приховане чи явне, насильство в школі чи сім'ї, воно існує в суспільстві, яке є байдужим до людей.
Насильство фізичне чи психологічне, пережите чи уявне, воно ховається в нас самих, в наших думках і вчинках, воно живе в нас та посеред нас. Насильство — це не те, що трапляється тільки з іншими, це те, що стосується кожного з нас. Під час зібрань у класах говорили про те, що робити з насильством, як розпізнати , як визначити межу між позитивною енергією та руйнівною силою, як вберегти себе та інших від цієї сили?
Фізичне насильство, емоційне насильство, ізоляція, економічне насильство — це соціальні біди, які крадуть дитинство, роблять дитину передчасно дорослою, перекреслюють людське в людині.
Здається, ми забули, а то ніколи і не чули мудрих слів С. Соловейченка: «Щоб дитина виросла природньо доброю та чесною людиною, щоб вона не намагалася вдавати з себе кращу, ніж вона є насправді, доводиться уникати примусу у вихованні. Примушуючи до чогось, ми зобов'язуємо дитину робити щось таке, що не відповідає її сутності, інакше її не довелося б примушувати. Ефективне лише те виховання, яке привчає дитину до правди, привчає бути самою собою. Бути, а не вдавати.»
Тому, бути дітьми — це бути частинкою країни під назвою «Дитинство», коли на губах сміх, а на душі мир. Це радість пізнання світу за допомогою її Величності Гри, це квіти маленьких і великих відкриттів, це любов до істини.
Бути батьками — це нести всю велич і гордість світу, тому що все в житті людини починається з сім'ї, з ніжної колискової казки, бо сім'я — то є святиня людського духу, благородних людських почуттів: кохання, вірності, піклування, родинного тепла і затишку. Недаремно Л. М. Толстой говорив: «Щасливий той, хто щасливий у себе вдома».
Щоб не потонути в хвилях негативних емоцій гніву, незадоволеності життям, які накладаються на не зовсім здоровий соціальний фон, педагоги звернулися до всіх батьків попри труднощі і негаразди берегти в собі людське та поважати в собі людину.
